Онкологія дитячого віку Онкологія дитячого віку має ряд особливостей порівняно із дорослою онкологією. У дітей злоякісні пухлини зустрічаються значно рідше, у них переважають мезенхімальні пухлини над епітеліальними, так само відсутні патогномонічні симптоми. Ознаки, що у дорослих змушують запідозрити онкопатологію, у дітей часто відмічаються при непухлинних процесах (об'ємні утворення живота, макрогематурія і т.д.). Перше місце серед онкопатології у дітей займають органи кровотворення, далі – органи голови та шиї (ретинобластома, рабдоміосаркома), заочеревинного простору (пухлина Вільмса, нейробластома), кісток, ЦНС. За визначенням ВООЗ до м’яких тканин відносять усі неепітеліальні позаскелетні тканини, за винятком ретикулоендотеліальної тканини та опорних тканин внутрішніх органів. Пухлини м'яких тканин бувають: І – доброякісні: гемангіоми, лімфангіоми, фіброми, ліпоми, невриноми, лейоміоми, рабдоміоми; ІІ – умовно злоякісні (часто рецидивують, але не метастазують): абдомінальний та екстраабдомінальний десмоїд (агресивний фіброматоз), ембріональні фіброми та ліпоми, міосаркома, міксоїдна ліпосаркома, гемангіоендотеліома; ІІІ – істинно злоякісні: саркоми, ангіосаркома, рабдоміосаркома, синовіальна саркома, ліпосаркома, лейоміосаркома, злоякісна невринома, некласифіковані бластоми та ін.; IV – пухлиноподібні захворювання (атероми, дермоїдні кісти, гігроми, ганглій). Слід зазначити, що зрілість пухлини не завжди є синонімом її доброякісності у клінічному сенсі, оскільни при локалізації поблизу анатомічно важливих структур і великих розмірів пухлини можливе механічне здавлення, що супроводжується нерідко важкими функціональними розладами. Доброякісні пухлини: 1. Гемангіоми (ангіоми) – доброякісні судинні пухлини. Складають близько 50% усіх пухлин м’яких тканин у дітей; близько у 70% випадків хворіють дівчатка. Є наслідком проліферації судинного ендотелію та судин, з наявністю артеріовенозних сполучень на рівні артеріол та венул. Найчастіше розташовані у верхній половині тіла (до 83%). Класифікація: - капілярні (95%) – складаються із компактних шарів дрібних, щільно розташованих капілярного типу судин; - кавернозні (3%) – множинні, різні за формою порожнини, вистлані одним прошарком ендотелію; - змішані (2%). За локалізацією: - прості гемангіоми на шкірі; - кавернозні, що розташовані під шкірою; - комбіновані (розташовані на шкірі і підшкірно); - змішані(поєднання гемангіоми з іншими пухлинами, наприклад, лімфангіомами, ліпомами, фібромами, кератомами та ін.); - гілчасті (розгалужені), що виникають вздовж судинних стовбурів, можуть локалізуватися всередині внутрішніх органів, як правило, супроводжуються утворенням артеріо-венозних шунтів; спостерігаються казуїстично. Особливість гемангіом – схильність до спонтанної регресії після досягнення дитиною 6-місячного віку. Частіше регресують прості шкірні гемангіоми. Має певне значення при цьому дія фізичних та хімічних факторів (холод, тепло і т.д.). Однак, незважаючи на доброякісність, при локалізації периорбітально, привушно здатні проникати в порожнину орбіт, черепа, викликаючи здавлення органів, нервових стовбурів та оточуючи їх (інфільтрація). Клініка. Прості ангіоми виглядають як червоні плями різної величини, дещо припідняті, при натискуванні вони бліднуть, зменшуються, а після припинення тиску все відновлюється. До 3-4 місяців відмічається периферичний ріст пухлини. Кавернозна ангіома розташовується у п/ш клітковині, шкіра над нею не змінена, нерідко просвічується синюватий колір. При натискуванні зменшується у розмірах, а потім знову відновлює розміри та форму. Іноді бувають дифузні гемангіоми, дольчасті, без чітких границь, або мають тонку сполучнотканинну капсулу. У процесі розвитку ангіоми можуть запалюватися, виразкуватися. Грізним ускладненням може стати кровотеча. Діагностика базується на огляді. Іноді застосовують УЗД, доплерометрію, при глибоких ангіомах – ангіографія, радіосцинтиграфія, термографія. Лікування показане при швидкому рості ангіоми або при...